Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

1.4. Інтеграція в європейське екологічне співтовариство

В умовах державотворення і соціально-економічного реформування найвищими пріоритетами є національні інтереси безпеки життєдіяльності. Разом з тим у політичних і суспільних колах є розуміння того, що з екологічною спадщиною минулого Україні важко впоратися самотужки, без відповідної міжнародної допомоги.

З іншого боку, природний потенціал України є складовою загальноєвропейських природних багатств, отже, збереження і відродження їх –справа загальна, загальноєвропейська. Звичайно, історично і географічно Україна інтегрована в європейське навколишнє природне середовище і, таким чином, усе залежить від рівня і якості відпрацьовування і впровадження політико-економічних і організаційних механізмів європейської екологічної інтеграції.

У 2000 році в Україні була затверджена “Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 р.”

Програма розроблена відповідно до рекомендацій “Загальноєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття ” (1995 р). У ній значна увага приділена питанням формування загальноєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафтів.

Об’єднання Національної екологічної мережі з екологічними мережами сусідніх країн, що входять у Загальноєвропейську, передбачається здійснити шляхом створення загальних трансграничних елементів екологічної мережі в границях природних регіонів і коридорів, узгодження проектів землевпорядження на прикордонних ділянках.

Процесові екологічної європейської інтеграції України сприяє угода про партнерство і співробітництво між Європейським союзом і Україною, зокрема загальна стратегія ЄС відносно України.

Міністерство активно брало участь у підготовці розподілу по охороні навколишнього природного середовища і ядерного регулювання Програми інтеграції України в ЄС, прийнятої Указом Президента України від 14.09.2000 р. № 1072.

З метою виконання названого Указу визначені в 2000 р. такі пріоритетні напрямки:

  • забезпечення участі громадськості в процесі прийняття рішень, доступу до правосуддя з питань, що стосується навколишнього середовища;

  • розробка технологічних нормативів якості води і повітря; розробка адаптованих норм і стандартів для оцінки можливого впливу генетично модифікованих організмів на збереження і стійке використання біологічної різноманітності;

  • удосконалювання процедур інспектування ядерних установок;

  • підготовка і здійснення нагляду за обліком і контролем ядерного матеріалу;

  • дотримання принципів регулювання ядерної і радіаційної безпеки, що базуються на міжнародних підходах, рекомендаціях МАГАТЕ.

Співробітництво з ЄС здійснювалося в рамках програми TACIS. Впровадження в Україні природоохоронних проектів у рамках програми TACIS сприяє підвищенню ефективності природоохоронних заходів, що здійснюються як на державному, так і на регіональному рівнях, а також робить реальним виконання Україною зобов’язань, що випливають з підписаних конвенцій і угод в галузі охорони навколишнього середовища. Серед проектів, що впроваджувалися в рамках програми TACIS в області охорони навколишнього середовища:

  • розвиток регіональної системи керування промисловими відходами в Україні;

  • трансграничний моніторинг і оцінка якості води в ріках Уж, Латориця і Західний Буг;

  • розвиток комунального господарства;

  • керування водними ресурсами, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття буковинських Карпат;

  • захист навколишнього середовища в Чорноморському регіоні.

Україна є стороною 35 двосторонніх угод, 14 з яких – міжвідомчі. Нашими партнерами стали, зокрема, такі країни: Республіка Польща, Республіка Молдова, Угорська Республіка, Російська Федерація, Республіка Бєларусь, Словацька Республіка, Румунія і Республіка Болгарія. Значний розвиток має співробітництво зі США, Канадою, Нідерландами, Данією, Німеччиною, Швейцарією і Великобританією. Почато роботу і здійснюються заходи щодо підготовці міжвідомчих угод про співробітництво в природоохоронній області з Естонією, Чехією, Грецією, Марокко, Аргентиною, Казахстаном, Бразилією.

Україна уклала з Польщею угоди про трансграничне перевезення небезпечних відходів (1994 р.), а з Російською Федерацією – про співробітництво з питань відходів, що містять ртуть (1997 р.). У 1993 р. Україна підписала рамкову угоду з Республікою Молдова про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Обидві країни уклали також окремі угоди про використання і захист трансграничних водних об’єктів. Реалізація даних угод буде сприяти захистові від забруднення ріки Дністер. Створено загальну робочу групу, що буде контролювати негативний вплив техногенних факторів на цю ріку.

Українсько-голландське співробітництво охоплює екологічне керування, розвиток природних заповідників, керування водними ресурсами і з недавніх пір - зміну клімату. Двосторонні угоди з Нідерландами і Швейцарією стосуються водоочисних проектів в Одесі і на цукрових заводах, а також реконструкції насосних станцій у місті Маріуполі на Азовському морі. Результатом співробітництва з Данією, зокрема, сталі проекти для пілотних заводів по переробці токсичних відходів в індустріальних регіонах України, проект “чистих технологій” у машинобудівній індустрії України й ін.

Особливу цінність мають двосторонні відносини в частині вивчення досвіду рішення визначених екологічних питань і принципів побудови державної екологічної політики.

У вересні 1997 року представники Бєларусі, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Молдови, Румунії, Словаччини й України підписали Торунську декларацію про співробітництво в області охорони навколишнього середовища серед країн Центральної і Східної Європи. Країни зобов’язалися розвивати співробітництво в різних сферах охорони навколишнього середовища, включаючи зміну клімату, проблеми енергії і здоров’я, моніторинг стану навколишнього середовища, загальні й організаційні питання екологічної політики, сприяння регіональним стратегіям стійкого розвитку. Представники країн, що підписали Декларацію, проводять щорічні зустрічі з метою обміну інформацією і досвідом.

З метою поглиблення економічних зв’язків між країнами-учасниками Центрально-європейської ініціативи (ЦЄІ) і Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), створення і впровадження конкретних проектів у сфері охорони навколишнього природного середовища Україна активно використовує потенціал співробітництва в рамках цих угруповань.

Таким чином, Україна, як природна складова загальноєвропейського навколишнього природного середовища, проводить активну інтегруючу політику, як з Європейським союзом, так і на двосторонній основі. Підписано і виконується багато договорів (двосторонніх і багатобічних), загальних програм. Україною виконані зобов’язання в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між урядами країн “Великої сімки”, Європейської комісії й України щодо закриття Чорнобильської АЕС. На жаль, не виконується з боку європейських партнерів План підвищення безпеки об’єктів Чорнобильської АЕС після її закриття. А це створює нову еколого-техногенну погрозу не тільки національного, але і європейського масштабу.