Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

1.2. Екологізація розвитку базових галузей і секторів економіки України

Екологізація розвитку базових галузей і секторів економіки України

Національна екологічна політика реалізується як через цільові національні, державні, регіональні програми (природоохоронні, оздоровчі, поновлювані і т.п.), так і через національні або державні програми розвитку галузей (секторів) економіки. У Національній енергетичній програмі України до 2030 року прийнята стратегія екологізації паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Вона базується на концепції поетапного здійснення процесу екологізації в залежності від пріоритетності заходів і їхньої еколого-економічної ефективності.

У рамках цієї стратегії було виділено три генеральні напрямки в політику екологізації ПЕК України. Перше з них – значне зменшення і, по можливості, часткова ліквідація викидів, скидань і інших шкідливих впливів підприємств ПЕК на природне середовище і населення за рахунок економії загального споживання електричної і теплової енергій і істотного зменшення в зв’язку з цим обсягів споживання енергоносіїв (органічного і ядерного палива) і використання небезпечних для природного середовища технологій їхнього видобутку і переробки.

Екологізація розвитку аграрного сектора економіки України полягає в наступному:

  • формування високопродуктивних і екологічно стійких агро-ландшафтів;
  • гармонійне возз’єднання механізму дії економічних законів і законів природи в границях території з урахуванням обмежуючих факторів навантаження на сільськогосподарські угіддя, біологічні ресурси і ландшафти;
  • впровадження вимог щодо екологічної безпеки в систему сільськогосподарського природокористування;
  • забезпечення розширеного відновлення родючості ґрунтів шляхом формування і реалізації системи ґрунтозахисних природоохоронних заходів;
  • забезпечення екологічно обґрунтованого звертання з пестицидами й агрохімікатами;
  • формування механізму економічної, адміністративної і кримінальної відповідальності сільськогосподарських природо-користувачів за порушення екологічних вимог;
  • розробка природоохоронних заходів на основі вимог міжнародного законодавства і підвищення його ролі в практиці сільськогосподарського природокористування;
  • створення системи економічних стимулів виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства;
  • підтримка сприятливої в екологічному відношенні навколишнього середовища, інфраструктури й умов для роботи, відпочинку і фізичного розвитку сільського населення;
  • виведення з процесу користування малопродуктивних сільськогосподарських угідь, насамперед у регіонах з високою розораністю земель. Екологізація розвитку водогосподарчого сектора економіки повинна здійснюватися відповідно до Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України, що Верховна Рада прийняла 2002 р. як Закон України. Метою Програми є:
  • еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація і державне керування водокористуванням з наданням безумовного пріоритету збереженню водних ресурсів, підтримці сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об’єктів;
  • екологічно збалансований по водному фактору розвиток регіонів з урахуванням стану і прогнозу зміни водних ресурсів; планування і впровадження методів водокористування, охорони вод, поновлення водних ресурсів, що базуються на басейнових принципах керування;
  • пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їхнє об’єднання з організаційними і правовими заходами; упровадження водозберігаючих і енергозберігаючих технологій у галузях економіки;
  • пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери; комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле- і водокористуванню в залежності від водоресурсного значення того або іншого басейну;
  • програмно-цільовий метод планування, прогнозування й організації водогосподарчої діяльності;
  • дотримання діючих міжнародних договорів у сфері водних відносин, співробітництво із сусідніми державами в питаннях використання й охорони водних ресурсів і запобігання шкідливої дії води на трансграничних водних об’єктах;
  • широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Таким чином, Україна має на сьогодні законодавчо визначені в програмних документах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів економіки. Проблема полягає в забезпеченні їхньої дієздатності, відпрацьовуванні механізмів реалізації. Ця проблема може бути вирішена лише шляхом створення могутніх секторальних (корпоративних) систем екологічного керування відповідно до міжнародних стандартів і європейського регламенту з відповідними ефективними економічними механізмами.