Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

6.11. Полігони твердих побутових відходів

Полігони — це природоохоронні спорудження, призначені для складування ТПВ й які забезпечують захист від забруднення атмосфери, ґрунтів, підземних і поверхневих вод, що перешкоджають поширенню патогенних мікроорганізмів за межі площадки складування й які забезпечують знезаражування ТПВ біологічним способом. На полігонах можлива утилізація органічної складової ТПВ шляхом уловлювання газу.

Термін служби полігона повинний бути не менш 15—20 років. Розміщати полігони необхідно з урахуванням вимог санітарних норм, з видаленням від найближчої житлової забудови на відстань не менш 500 м. До полігона повинна бути підведена дорога з твердим покриттям. По всьому периметрі площадки, відведеної для полігона, повинна бути улаштована захисна лісосмуга шириною не менш 20 м. Рівень ґрунтових вод під днищем полігона повинний знаходитися на глибині більш 2 м. На площадці полігона не повинні знаходитися виходи джерел. Категорично забороняється використовувати під полігони акваторії рік, озер, стариць і боліт.

Площа ділянки складування полігона розбивається на черги експлуатації з розрахунку 3—5 років на кожну чергу. У складі першої черги виділяється перший пусковий комплекс з обсягом складування протягом 1—2 років.

Захист від забруднення ґрунтів і ґрунтових вод здійснюється шляхом пристрою спеціального протифільтраційного екрана, покладеного по всьому днищу і бортам полігона, системи перехоплення, відводу й очищення фільтрату, а також системи спостережних шпар для контролю якості ґрунтових вод.

Захист від забруднення ґрунтів і повітряного басейну здійснюється шляхом щоденного перекриття заповнених робочих карт полігона шарами ґрунту, організації системи збору, відводу й утилізації газу, устаткування робочих карт переносними сітками, що перехоплюють розпорошені вітром легкі фракції (папір, плівки), рекультивації поверхні заповнених ділянок полігона.

Захист поверхневих водних об’єктів від забруднення зливовими і талими водами, що стікають з території полігона, обмеженою лісосмугою, здійснюється шляхом очищення поверхневого стоку на площадці і відводу транзитних поверхневих вод.

У залежності від місця розташування встановлюється тип і конструкція полігона — висотний, яружний, кар’єрний, траншейний.

Характеристика полігонів і технології складування. Теоретична місткість полігона на розрахунковий термін визначається за формулою:

де k1 — коефіцієнт, що враховує ущільнення ТПВ за весь термін служби полігона; k2— коефіцієнт, що враховує обсяг проміжних і зовнішніх ізолюючих шарів ґрунту; Т — термін служби полігона, роки; Н1 і Н2 — чисельність населення на перший і останній роки експлуатації; У1 і В2-питомі річні норми нагромадження на 1 -й (фактичні дані) і останній роки експлуатації, м3/чол. у рік.

Схема полігона залежить від рельєфу місцевості. На плоских ділянках улаштовуються полігони висотного або траншейного типу. Полігон висотного типу утвориться шляхом обвалування плоскої ділянки. Висота дамби обвалування визначається з умови закладення укосів 1:4 і більш при ширині верхньої площадки дамби, що забезпечує безпечний проїзд сміттєзбиральників і роботу ущільнювальної техніки — ковзанок, бульдозерів.

Рис. Схема полігона кар’єрного і яружного типів

Ущільнений шар ТПВ висотою 2—3 м ізолюють ґрунтом або іншими інертними матеріалами, наприклад, промисловими відходами. Товщина шарів проміжної ізоляції — 0,25 м, після ущільнення — 0,15 м. Для забезпечення гідроізоляції дно котловану покривають ущільненим шаром глини. Можливо також як гідроізоляцію використовувати компостирувані відходи, що пролежали в буртах не менш року.

Полігони траншейного типу створюються на плоских ділянках шляхом прокладки траншів глибиною 3—6 м і шириною поверху 10—12 м. Ґрунт, отриманий від розробки траншеї, використовується для зворотного засипання після їхнього заповнення ТПВ. Довжину однієї траншеї проектують з урахуванням прийому ТПВ протягом 1—2 місяців, якщо температура вище 0°С, а при більш низьких температурах — на весь період промерзання ґрунтів.