Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

2.7. Токсичність хімічних речовин і попередження професійних захворювань

Токсичність хімічних речовин і попередження професійних захворювань

Хімічне виробництво відноситься до галузей промисловості, що становлять потенційну небезпеку професійних отруєнь і захворювань працюючих.

Гострі отруєння виникають при впливі великих доз протягом не більш однієї робочої зміни. Гострі отруєння, як правило, залежать від цілком переборних причин. Ці причини зв’язані з організацією виробництва, дисципліною, тобто з заходами не потребуючих особливих матеріальних витрат. Лише менша частина отруєнь зв’язана з недосконалістю технології і вентиляції.

Хронічні отруєння – це поступове надходження в організм невеликих кількостей токсичних речовин, що викликають потім отруєння. Боротися з хронічними отруєннями і захворюваннями значно сутужніше, ніж з гострими отруєннями.

Для попередження гострих хронічних отруєнь важливе значення має застосування засобів індивідуального захисту (СИЗИЙ).

Токсичність – це здатність речовин шкідливо впливати на життєдіяльність організмів. Токсичні речовини (отрути) це такі речовини, що проникають в організм, вступають у з’єднання з його тканинами і вже в невеликих кількостях викликають порушення їхньої нормальної діяльності. Виробничі отрути – це ті отруйні речовини, з якими робітник стикаеться на виробництві і які при неправильній організації праці і відсутності санітарно-технічних мір можуть зробити шкідливий вплив на здоров’я і працездатність людини.

Для характеристики токсичності промислових отрут користуються значеннями гранично припустимих концентрацій (ПДК). ПДК (у мг/м3) - це такі концентрації, що при восьмигодинному робочому дні не викликають змін в організмі протягом усього робочого стажу. За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірковано небезпечні, малонебезпечні.

Класифікація промислових отрут

Найбільш широке визнання одержала класифікація промислових отрут по їх токсичній дії. По цій класифікації промислові отрути умовно групують на дев’ять груп за результатами переважного впливу на організм і зовнішні ознаки отруєння:

  1. Нервові – вуглеводні, спирти жирного ряду, анілін, сірководень, тетраетилсвинець, трикрезилфосфат, аміак, фосфорорганiчнi речовини й ін. (викликають розлад функцій нервової системи, м’язові судороги, параліч).

  2. Дратівні - хлор, аміак, диоксид сірки, випари кислот, оксиди азоту, фосген, дифосген, ароматичні вуглеводні й ін. (уражають верхні і глибокі дихальні шляхи).

  3. Припікальну і дратівну дію на шкіру і слизові оболонки – неорганічні кислоти, луги, деякі органічні кислоти, ангідриди й ін. (уражають шкірні покриви з утворенням наривів, виразок).

  4. Ферментні – синильна кислота і її солі, миш’як і його з’єднання, солі ртуті (сулема), фосфорорганічні сполуки (порушують структуру ферментів, инактивируют них).

  5. Печіночні – хлоровані вуглеводні, бромбензол, фосфор, селені (викликають структурні зміни тканини печінки).

  6. Кров’яні – оксид вуглецю, гомологи бензолу, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні сполуки й ін. (інгибують ферменти, що беруть участь в активації кисню, взаємодіють з гемоглобіном).

  7. Мутагени – етиленимин, оксид этилена, деякі хлоровані вуглеводні, з’єднання свинцю, ртуті й ін. (впливають на генетичний апарат клітки).

  8. Алергени – деякі сполуки нікелю, багато похідних піридину, алкалоїди й ін. (викликають зміни в реактивній здатності організму).

  9. Канцерогени – кам’яновугільна смола, 3,4-бензпирен, ароматичні аміни, тетраэтилсвинец, азбест, азо- і діазосполучення й ін. (викликають утворення злоякісних пухлин)

Спільна дія ряду токсичних речовин на організм може призводити або до незалежних поразок, або до сумарного (адитивного) ефекту. Однак необхідно враховувати, що сумарний вплив деяких речовин не завжди носить адитивний характер: одні речовини взаємно підсилюють свою дію – синергісти, інші послаблюють – антагоністи.

При отруєнні й інших поразках потерпілому потрібно надати першу допомогу до прибуття лікаря. Для цієї мети на робочих місцях повинні знаходитися спеціальні аптечки. При наданні допомоги перша і необхідна умова - це винести потерпілого на чисте повітря. Методи лікування отруєнь визначаються і призначаються тільки лікарями.

Хімічні опіки і їхнє попередження

Хімічні опіки виникають при місцевому впливі хімічно активних речовин (твердих, рідких, і газоподібних) на шкіру, дихальні шляхи й очі. Ступінь опіку залежить від хімічної активності і токсичності речовини, його концентрації, температури, тривалості дії, а також чутливості шкіри потерпілого.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів. Опіки першого ступеня характеризуються червоністю, припухлістю шкіри і хворобливістю. При опіках другого ступеня з’являються пухирці і можливо наступне захворювання шкіри. При опіках третього ступеня внаслідок глибоких ушкоджень, виникають ділянки омертвління (некрози) тканин. Опіки четвертого ступеня характеризуються поразкою не тільки всієї товщі шкіри, але і глибоко лежачих тканин і органів.

Соляна, азотна, сірчана, фтористоводородна й інші кислоти, хромовий ангідрид, а також концентровані розчини лугів (їдкий натр, їдке розжарюй і розчини аміаку), потрапляючи на шкіру, викликають хімічні опіки, причому лужні опіки характеризуються більшою глибиною поразки, що порозумівається омиленням лугом жирового шару шкіри і розчиненням білкових речовин. Особливо небезпечне влучення шматочків твердого лугу в очі і волосся аміак і перекис водню при влученні в очі можуть викликати сліпоту.

Усі працюючі з агресивними речовинами повинні бути забезпечені відповідним спецодягом. Для захисту очей від улучень кислоти і лугу необхідно застосовувати захисні окуляри.

У випадку опіку потрібно якнайшвидше і ретельніше промити уражене місце рясним струменем чистої води.

Основні заходи щодо надання першої допомоги при хімічних опіках зводяться до наступного: при опіках хімічними речовинами, особливо кислотами і лугами, уражений ділянка шкіри швидко промивають великою кількістю води; якщо опік викликаний лужними металами, а також фосфором, то необхідно тампоном вати зняти зі шкіри залишки цих речовин, а потім промити 5 %-ним розчином соди і марганцевокислого калію.