Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

2.2. Безпека робіт з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань

Робота з радіоактивними речовинами пов’язана з небезпекою для організму людини.

У результаті впливу радіоактивних випромінювань на організм людини відбувається іонізація живої тканини, що приводить до розриву молекулярних зв’язків і зміні хімічної структури різних з’єднань, що у свою чергу призводить до загибелі кліток.

Розрізняють дві форми променевої хвороби – гостру і хронічну. Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами в короткий проміжок часу. Великі дози – що дорівнюють 4 – 5 Дж/кг (400 – 500 радий) – можуть являти собою смертельну небезпеку для людини. Гостра променева хвороба може виникнути і при потраплянні усередину організму великих кількостей радіоактивних ізотопів.

Хронічні поразки розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично припустимі дози (ГПД).

Іонізуючі випромінювання можуть викликати в організмі зміни, що передаються в спадщину.

Властивості іонізуючих випромінювань

Електромагнітне або корпускулярне випромінювання (альфа -, бета -, гама -, рентгенівське, нейтронне й ін.), здатне при взаємодії з речовиною прямо або побічно створювати в ньому заряджені атоми і молекули – іони, називається іонізуючою.

Радіоактивний розпад ядер супроводжується в основному альфа -, бета - і гамма-випромінюванням.

Альфа-випромінювання являє собою потік часток, що є ядрами атомів гелію і мають позитивний заряд. Енергія альфа-частинок для різних ядер лежить у межах 4,5 – 8 МЕВ.

Бета-випромінювання являє собою потік електронів або позитронів. Максимальна енергія бета-частинок різних радіоактивних ізотопів може досягати декількох мегаелектронвольт.

Гамма-випромінювання являє собою електромагнітне випромінювання, що виникає в результаті енергетичних змін усередині ядра. Енергія гамма-променів різних ізотопів знаходиться в межах від 0,01 та до 10 МЕВ.

Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з хвилями малої довжини – виникає при гальмуванні швидких електронів у речовині.

Нейтронне випромінювання – потік нейтронів.

Радіоактивні випромінювання можна характеризувати по їх іонізуючій і проникаючій здатності.

Іонізуюча здатність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, створюваних часткою в одиниця об’єму, маси або довжини треку.

Проникаюча здатність радіоактивних випромінювань визначається величиною довжини вільного пробігу.

Альфа-частинки володіють найбільшою іонізуючою здатністю і найменшою проникаючою здатністю.

Бета-проміння мають істотно меншу іонізуючу і велику проникаючу здатність.

Найменшою іонізуючою і найбільшою проникаючою здатністю характеризуються гамма-промені.

Активність, одиниці активності; дози випромінювання, одиниці дози

Активність препарату – міра кількості радіоактивної речовини, визначається кількістю атомів, що розпадаються, в одиницю часу.

За одиницю активності прийнята кюрі – активність препарату даного ізотопу, у якому в одну секунду проходить 3,7.1010 актів розпаду.

Для кількісної оцінки впливу, виробленого іонізуючими випромінюваннями, користуються поняттям «поглинена доза випромінювання», що визначається як енергія, поглинена одиницею маси речовини, що опромінюється. За одиницю поглиненої дози опромінення приймається Дж/кг. Одиниця поглиненої дози випромінювання – 1 радій; 1 радий відповідає поглинанню енергії 0,01 Дж речовиною масою 1кг.

«Поглинена доза випромінювання» за ефектом іонізації характеризується експозиційною дозою рентгенівського і гамма-випромінювань.

За одиницю експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань приймають кулон на кілограм (Кл/кг). Одиницею експозиційної дози рентгенівського і гамма-випромінювань є рентген. Еквівалентна доза випромінювання вводиться для оцінки радіаційної небезпеки хронічного опромінення людини. За одиницю дози прийнятий біологічний еквівалент рада – бер.

Гранично припустимі рівні опромінення

Гранично припустимою дозою (ГПД) опромінення прийнято називати річний рівень опромінення, що не викликає при нагромадженні дози протягом 50 років несприятливих змін у стані здоров’я людини, що опромінюється і її нащадків.

Уведені «Норми радіаційної безпеки» (НРБ) і «Основні норми безпеки при захисті від випромінювань», видані Міжнародним агентством по атомній енергії (МАГАТЕ).

Засоби захисту від іонізуючих випромінювань

Захист від зовнішнього проникаючого випромінювання здійснюється такими способами: зміною фактора часу; зміною відстані до джерела й екрануванням.

Тривалість перебування працівників у небезпечній зоні впливу радіоактивного випромінювання повинна обмежуватися часом, протягом якого він одержує дозу, що не перевищує припустиму.

Інтенсивність випромінювання змінюється назад пропорційно квадратові відстані.

Безпека робіт з радіоактивними випромінюваннями забезпечується також створенням захисних екранів, товщина яких розраховується на основі законів ослаблення випромінювань у речовині екрана. Поглинати альфа-випромінювання можна склом, плексигласом, фольгою.

Для захисту від бета-випромінювань застосовують матеріали з невеликим атомним номером (алюміній, плексиглас, і ін.); для поглинання твердих (високих енергій) бета-промінь застосовують свинцеві екрани з внутрішнім облицюванням алюмінієм.

Для ослаблення гамма-випромінювання найчастіше використовують елементи з високим атомним номером і високою щільністю: свинець, вольфрам, а також бетон, сталь і ін. При захисті від випромінювань високої енергії застосовують вольфрам і сталь.

Для захисту від внутрішнього опромінення необхідно виключити контакт із радіоактивними речовинами у відкритому виді, запобігти їхнє влучення усередину організму, у повітря робочої зони, а також недопущення радіоактивного забруднення рук, одягу, поверхонь приміщення й устаткування.

Робота з відкритими радіоактивними речовинами проводиться в спеціально обладнаних приміщеннях, до яких пред’являються особливі санітарні і технічні вимоги.

Радіохімічні витяжні шафи відрізняються від звичайних більшою герметичністю, їхні робітники отвори оснащено рукавичками, через які вводять руки усередину шафи.

Індивідуальні засоби захисту й особиста гігієна.

У якості основний спецодяг можна застосовувати халати, шапочки, комбінезони з незабарвленої бавовняної тканини (сатину, молескіну й ін.), плівкову одяг (нарукавники, фартух, халат, костюм), виготовлену з поліхлорвінілу, поліетилену або гуми деяких сортів.

Для захисту очей від альфа - і бета-випромінювань користуються стеклами звичайних окулярів; для захисту від твердого бета-випромінювання застосовують плексиглас товщиною 2 – 2,5 мм; .для захисту від гамма-променів придатне свинцеве скло з фосфатом вольфраму, від нейтронів – скла з бор-силікатом кадмію або фтористих з’єднань.

Основні вимоги і правила роботи з радіоактивними речовинами

Устаткування, контейнери, транспортні засоби, прилади, апарати, приміщення призначені для робіт із застосуванням радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань, повинні мати знак радіаційної небезпеки.

Одержання, облік, збереження і транспортування радіоактивних речовин.

Дозвіл на одержання радіоактивних ізотопів видається підприємству санітарною інспекцією.

Радіоактивні речовини варто зберігати так, щоб їхнє випромінювання не заподіяло шкоди обслуговуючому персоналові. Радіоактивні препарати, упаковані в герметично запаяні скляні ампули або пробірки, поміщають у контейнер з товщиною стінок, що забезпечує зниження інтенсивності випромінювання до безпечного рівня.

Дозиметричний контроль. Дезактивація

В всіх установах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань, незалежно від їхньої кількості, службою радіаційної безпеки здійснюється дозиметричний і радіометричний контроль.

Для видалення радіоактивних забруднень застосовують різні способи (іноді в сполученні): змивання (водою, водою під тиском, парою), чищення (щітками і ін.), випар, іонообмін, біологічні способи й ін.