Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

3.10. Водний кодекс України

“Водним кодексом України” установлений статус загального і спеціального водокористування.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для забору води з водних об’єктів без застосування споруджень або технічних пристроїв, купання, плавання на човнах, аматорського і спортивного рибальства. З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища місцеві органи влади можуть на окремих водних об’єктах або їхніх ділянках обмежити або заборонити загальне водокористування.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруджень і технічних пристроїв або скидання в них стічних (поворотних) вод. Пріоритетом спеціального водокористування є задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих і інших потреб населення. Спеціальним водокористуванням забезпечуються промислові, транспортні, енергетичні й інші потреби міста.

Для централізованого водопостачання населення використовуються водні об’єкти, якість води яких відповідає нормативам екологічної безпеки водокористування. Організації, що здійснюють централізоване водопостачання, постійно контролюють якість води у водному об’єкті й у водопроводі. Відповідно до законодавства громадяни вправі жадати від цих організацій звітів про якість питної води.

Якість води водних об’єктів, використовуваних населенням для нецентралізованого водопостачання, повинно відповідати вимогам стандарту на питну воду.

Підземні води питної якості повинні використовуватися переважно для водопостачання населення і харчової промисловості.

Місця використання водних об’єктів в оздоровчих, рекреаційних і спортивних цілях установлюються місцевими органами влади.

Водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних, використовуються винятково в лікувально-оздоровчих цілях.

Промислові підприємства повинні скорочувати обсяги використання води шляхом створення систем послідовного, оборотного і замкнутого (безстічного) водопостачання, удосконалювання технологічних процесів виробництва, очищення стічних вод відповідно до встановлених нормативів ГПС.

Підприємства зобов’язані вживати заходів по припиненню скидання стічних вод, що можуть бути використані в системах оборотного і послідовного водопостачання, містять коштовні речовини, що підлягають вилученню, а також збудників інфекційних захворювань.

Заборонено скидання у водні об’єкти стічних вод з перевищенням нормативів ГПС, вод, що містять речовини, для яких не встановлені ГПК, підігрітих вод, що можуть привести до підвищення температури води водного об’єкта в літній період більш, ніж на 3°С. Забороняється скидання у водні об’єкти, на поверхню їхнього льодового покриву, а також у межах площі водозбору побутових і виробничих відходів.

Не допускається введення в експлуатацію підприємств і інших об’єктів без очисних споруджень, що забезпечують очищення стічних вод відповідно до нормативів ГПС.

Усі судна й інші плавучі засоби морського і річкового судноплавства повинні бути обладнані ємностями для збору забруднених вод, побутових відходів і сміття. Рідкі і тверді відходи із суден передаються в портах на спеціальні очисні спорудження.

Захід суден, необладнаних засобами захисту морського середовища, у морські порти України заборонений.

У місцях стоянок маломірного флоту повинні вживатися всі необхідні заходи для запобігання нафтового забруднення водних об’єктів.

З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення і виснаження уздовж берегової лінії установлюються водоохоронні зони, зовнішні границі яких визначаються відповідно до розроблених проектів. Усередині водоохоронних зон виділяються прибережні захисні смуги, що безпосередньо прилягають до берега. Ширина захисних смуг складає:

  • для малих рік, струмків і ставків площею до 3 га – 25 м;

  • для середніх рік, водоймищ на них, водойм і ставків площею більш 3 га — 50 м;

  • для великих рік, водоймищ на них і озер — 100 м.

Уздовж морського узбережжя, навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менш 2 км від води.

У межах міст прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням сформованих конкретних умов.

У межах прибережної захисної смуги забороняється мийка й обслуговування автотранспорту, будівництво будь-яких споруджень, крім гідротехнічний і гідрометричних, смітників для сміття, нагромаджувачів рідких і твердих відходів, цвинтарів, гаражів, стоянок автомобілів, автозаправних станцій і т.п.

У прибережній захисній смузі уздовж морського узбережжя дозволяється будівництво тільки лікувально-оздоровчих установ з централізованим водопостачанням і каналізацією.

Спорудження, що становлять небезпеку для водного об’єкта, повинні бути винесені за межі прибережних захисних смуг.

Підприємства, діяльність яких пов’язана з використанням нагромаджувачів рідких або твердих відходів, повинні здійснювати заходу для запобігання забруднення підземних вод.

Усі пробурені і невикористані шпари повинні бути затамповані. Якщо експлуатація шпар, що зношуються, можлива, то них варто обладнати регулюючими пристроями.

“Водним кодексом” визначені види порушень водного законодавства, що у межах міської риси зводяться до наступного:

  • забруднення і засмічення вод водних об’єктів;

  • недотримання умов спеціального водокористування;

  • введення в експлуатацію підприємств і інших об’єктів без очисних споруджень, передбачених проектом;

  • самовільне скидання стічних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію;

  • порушення природних умов формування і відведення поверхневого стоку при будівництві й експлуатації автомобільних і залізниць, інших інженерних комунікацій;

  • самовільне будівництво ставків, дамб, каналів, шпар;

  • ушкодження водогосподарчих споруджень і гідрометричних пристроїв.