3.3. Формування національної екологічної політики

Екологічна політика України за роки незалежності в цілому сформувалася. У березні 1998 року Верховна Рада України затвердила “Основні напрямки державної політики в області охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки”. Цей документ на державному рівні проголосив довгострокову стратегію рішення екологічних проблем України.

В умовах значної кількості екологічних проблем різного рівня складності і вкрай обмежених ресурсів, доступних для їхнього рішення, до національних пріоритетів охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів відноситься:

• гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення і навколишнього середовища, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильської АЕС;

• поліпшення екологічного стану басейну Дніпра і якості питної води;

• стабілізація і поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

• будівництво нових і реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

• запобігання забруднення Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;

• формування збалансованої системи природокористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

• забезпечення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток заповідної справи.

Політика в області охорони навколишнього середовища, раціонального й ощадливого природокористування невід’ємна від головних механізмів її реалізації – екологічних програм. Природоохоронні програми спрямовані на поліпшення якості повітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі, впровадження і дотримання принципів екологічно збалансованого розвитку.