Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

3.15. Екологічний моніторинг міського середовища

Екологічний моніторинг — це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування її змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

У межах міської території ведуться спостереження за:

  • якістю атмосферного повітря і джерелами його забруднення;

  • рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних факторів;

  • гідрологічними і гідрохімічними характеристиками воднихоб’єктів;

  • якістю води джерел централізованого і нецентралізованого питного водопостачання;M

  • за скиданням стічних вод у міську каналізацію і поверхневі водні об’єкти, впливом скидання стічних вод на стан водних об’єктів;

  • рівнем ґрунтових вод;

  • станом зелених насаджень у місті й у зеленій зоні навколо міської риси;

  • санітарним станом дворів, вулиць, площ і інших міських територій.

У результаті спостережень за забрудненням повітряного басейну контролюється дотримання нормативів ПДВ промисловими підприємствами, а також відповідність складу атмосферного повітря на зовнішній границі санітарно-захисних зон і в житлових кварталах нормативам ГПК.

Контроль за змістом токсичних речовин у відпрацьованих газах автотранспорту й інших транспортних засобів здійснюють спеціально створені організації, що мають відповідну ліцензію. Організаційну і правову допомогу цим організаціям робить державтоінспекція.

Спостереження за джерелами шкідливих фізичних і біологічних впливів здійснюють міські і районні санепідемстанції з використанням маршрутних посад. Виміряються рівні шуму, радіації, напруженість електромагнітних полів, інтенсивність вібрації й інших видів фізичних впливів. Результати вимірів порівнюються з нормативами припустимих рівнів впливу фізичних факторів.

Контроль впливу біологічних факторів на міське середовище, що зв’язано в основному з роботою підприємство з виробництва білково-вітамінних препаратів, лікарських засобів, дріжджів і інших продуктів біотехнологій, здійснюють міські і районні санепідемстанції. Контролюється дотримання нормативів граничних викидів в атмосферне повітря біологічно активних речовин і штамів мікроорганізмів.

Вимір гідрологічних і гідрохімічних параметрів міських рік роблять гідрометричні пункти, розташовані в районі верхніх і нижніх за течією меж міста.

Аналіз запасів і складу підземних вод, спостереження за джерелами їхнього можливого забруднення здійснюють місцеві органи геологічного нагляду. З цією метою створюється мережа спостережливих шпарин для добору проб на гідрохімічний аналіз. Контроль якості підземних вод, використовуваних для питного водопостачання, здійснюють санепідемстанції.

Спостереження за станом і режимом морських вод здійснюють організації Держкомгідромету. Контроль санітарного стану пляжів і морського середовища, використовуваних для рекреації й у лікувально-оздоровчих цілях, ведуть санепідемстанції. Вони також здійснюють спостереження за можливими джерелами забруднення морського середовища в місцях використання її населенням.

Контроль якості води рік і водойм у місцях їхнього рекреаційного використання населенням здійснюють міські і районні санепідемстанції. Санітарні служби контролюють також якість води в джерелах централізованого і нецентралізованого питного водопостачання, а також відповідність якості води у водогінній мережі стандартові на питну воду. Ці ж параметри в порядку самоконтролю постійно вимірюють підприємства, що забезпечують централізоване господарсько-питне водопостачання міста.

У межах міської території всі стічні води, а також поверхневий стік (поталі, дощові і змивні води) повинні спрямовуватися в міську каналізаційну мережу і після очищення приділятися в поверхневі водні об’єкти за міську рису.

Контроль за скиданням виробничих стічних вод у каналізацію веде міська служба водовідведенням відповідно до встановлених лімітів. Ця ж служба в порядку самоконтролю визначає ефективність роботи загальміських очисних споруджень і дотримання встановлених ПДК очищених стічних вод.

Промислові підприємства ведуть самоконтроль за роботою власних локальних очисних споруджень і визначають склад стічних вод, що скидаються ними в міську каналізацію або у водні об’єкти.

Екологічні інспекції, санепідемстанції в порядку державного контролю здійснюють перевірки роботи очисних споруджень, складу стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, і визначають вплив скидань на стан водних об’єктів - приймачів стічних вод.

Спостереження за виникненням і рівнем підтоплення міської території організує місцева служба комунального господарства. Вона ж організує роботи з запобігання і ліквідації наслідків цього явища.

Спостереження за станом зелених насаджень у містах, ступенем ушкодження й у результаті фітозахворювань також організує міська комунальна служба.

У зелених зонах навколо міст спостереження за ступенем ушкодження насаджень токсичними викидами, у результаті фітозахворювань, під впливом рекреаційного навантаження, через зміну гідрологічного режиму, посухи здійснює служба лісової охорони. Вона ж здійснює комплекс протипожежних заходів у зеленій зоні, включаючи систему спостереження й оповіщення.

Контроль за санітарним станом міської території здійснюють міські і районні санепідемстанції.

Система спостережень за станом навколишнього природного середовища, що функціонує в нормально поточному режимі, має назву загальний (стандартний) моніторинг. Одержувана від нього інформація дає можливість на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти пропозиції для прийняття управлінських рішень.

При виникненні аварій із серйозними екологічними наслідками, у місцях підвищеного екологічного ризику й в інших подібних випадках вводиться в дію оперативний (кризовий) екологічний моніторинг. У районі виникнення кризової ситуації організуються спостереження на цільовій мережі пунктів за визначеними показниками з максимально можливою частотою. Одержувана інформація забезпечує можливість оперативного реагування і прийняття рішень з метою обмеження і ліквідації наслідків кризових ситуацій і створення безпечних умов для життя і здоров’я населення.

Прикладом запровадження в дію оперативного екологічного моніторингу може служити організація системи спостережень за станом міських рік у період аварії на Діканевських очисних спорудах Харкова, що відбулася наприкінці червня 1995 р. Причиною аварії послужила катастрофічна злива, у результаті якої при переповненні каналізаційного колектора глибокого закладення була затоплена головна насосна станція, що перекачує стічні води з колектора на висоту близько 60 м у прийомний резервуар очисних споруджень. Неочищені стічні води через аварійні випуски почали надходити в ріки Харкова. З метою контролю виниклої в результаті аварії екологічної обстановки, своєчасного прийняття і реалізації рішень, що забезпечують захист здоров’я населення і розташованих нижче за течією р. Сіверський Донець водозаборів, була введена в дію система оперативного (кризового) екологічного моніторингу. У створах, розташованих нижче аварійних випусків неочищених стічних вод у міські ріки, через кожні 2 години відбиралися й аналізувалися проби річкової води. Ситуація, зв’язана з забрудненням р. Сіверський Донець, була узята під контроль. З метою різкого скорочення обсягів стічних вод, що надходять у міську систему каналізації, централізоване водопостачання в Харкові було припинено. Протягом усього періоду ліквідації аварії населення забезпечувалося питною водою в основному за допомогою водовозок-автоцистерн. Обсяги водоспоживання на 1 жителя скоротилися з 300 – 350 л/доб. до 5 – 10 л/доб. Різко скоротили обсяги водоспоживання промислові підприємства. Були закриті всі пляжі й інші місця відпочинку на ріках і водоймах, що у тім або іншому ступені могли мати контакт із неочищеними стічними водами. Вода харківських рік піддавалася посиленій штучній аерації, застосовувалися також інші заходи для посилення здатності рік, до самоочищення. На Сіверському Дінці був обмежений забір води для централізованого питного водопостачання. Використовувана для водопостачання річкова вода піддавалася посиленій обробці і знезаражуванню. Було організовано оперативне оповіщення населення про масштаби і наслідки аварії, стан річкових екосистем, про прийняті заходи для локалізації і ліквідації наслідків аварії.

У результаті вдалося утримати ситуацію під контролем, не допустити спалаху інфекційних захворювань і уникнути серйозних наслідків для здоров’я населення, забезпечити порівняно швидке самовідновлення ділянок рік, підданих забрудненню.

Координацію робіт організацій, що ведуть спостереження за станом навколишнього природного середовища, здійснюють органи екологічної безпеки.

Метрологічне забезпечення вимірів у системі екологічного моніторингу здійснюють організації Держстандарту України. Держстандарт разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, іншими міністерствами і відомствами України, що беруть участь у функціонуванні екологічного моніторингу, забезпечує уніфікацію методик спостереження і лабораторних аналізів, сприяє оптимізації мережі спостережень і удосконалюванню приладової бази.

Нагромадження, обробку, узагальнення й аналіз інформації про стан навколишнього природного середовища і джерелах впливу на неї ведуть органи екологічної безпеки і місцеві організації Державного комітету України по статистиці.

На основі конкретної інформації про екологічну обстановку місцеві органи влади з залученням науково-дослідних організацій і інших творчих колективів організують розробку прогнозів зміни стану навколишнього природного середовища або окремих її складових з метою підготовки і реалізації необхідних що випереджають і компенсаційних заходів.

За результатами роботи екологічного моніторингу Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки щорічно підготовляє і видає Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища України, а Державний комітет зі статистики – Статистичний збірник “Охорона навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів України”, де зібрано також інформацію про екологічний стан міст України.