Образование за рубежом

PlayPhrase.me - Учи английский

4. Екологічна ситуація в Харкові і Харківській області

Харківська область розташована на північному сході України на території двох природних зон Лівобережної України - Лісостепу і Степу в межах водорозділу, що відокремлює басейни Дону і Дніпра.

На півночі Харківщина межує з Бєлгородською областю Росії, на сході – з Луганською, на північному сході - з Донецькою, на півдні - з Дніпропетровською, на заході - з Полтавською та на північному заході - з Сумською областями України. Площа території Харківщини складає 31.4 тис. кв. км, що становить 5,2% території України, відстань із сходу на захід – 225 км, з півночі на південь - 200 км.

Рельєф Харківщини - хвиляста рівнина, яка розмежована річковими долинами, ярами та балками. Основні його риси визначаються приуроченістю території до басейнів рік Дону та Дніпра. Басейн Дону складає 75% території області, басейн Дніпра – 25%.

Ріка Сіверський Донець - головна водна артерія Харківщини – є притокою Дона, на території області ця річка несе свої води протяжністю 370 км (загальна її довжина 1053 км). Її основні притоки на території області – ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклейка, Вовча, Великий Бурлук та ін..

Клімат області помірно континентальний. Так як протяжність території області з заходу на схід і коливання висот незначні, то варіації клімату в межах області досить несуттєві.

Область розділена на 27 адміністративних районів, до її складу входить 18 міст, з них 7 міст обласного підпорядкування, 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1683 сільських населених пунктів.

Вигідне географічне розташування області є сприятливою передумовою для розвитку зовнішньої та внутрішньої торгівлі, транспортних послуг. Харківщина має потужний промисловий, аграрний і науковий потенціал. Тут розташовано понад 1200 промислових підприємств, будівельних, транспортних організацій, значна кількість підприємств аграрного комплексу, більш 200 наукових установ та 76 навчальних заклади I–IV рівнів акредитації.

За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-е місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 37,6% з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 50,7 % із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води.

У структурі промислового виробництва області переважають харчова промисловість (32,5%), машинобудування (26,5%) та енергетична промисловість (16,5%). Більше 400 підприємств в регіоні зайнято виробництвом товарів народного споживання, яких випускається близько 9 тис. видів – 9% загального випуску таких товарів по Україні.

Основу багатогалузевої структури сільськогосподарського виробництва регіону складають рослинництво – 53 % і тваринництво – 47%.

Стан навколишнього природного середовища значною мірою залежить від географічного розташування, кліматичних умов області, а також від впливу на довкілля антропогенних факторів.

Не зважаючи на деякий приріст обсягів виробництва в 2003р., так в харчовій промисловості на - 14,4%, машинобудуванні – 17,4%, виробництві електроенергії – на 2,9%, збільшення видобутку нафти – на 19,2%, газу – на 2,5%, завдяки постійному контролю за дотриманням природоохоронного законодавства і виконанням заходів, спрямованих на оздоровлення довкілля, рівень забруднення навколишнього природного середовища на Харківщині зостається стабільним. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел зменшилося на 3,3 тис. тонн. і склали 148,3 тис. тонн.

За даними Харківського обласного центру з гідрометеорології, який проводить спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста Харкова, індекс забруднення атмосфери міста за останні роки має тенденцію до зниження, в 2003р він становив 5,93, в 2002 році - 5,98, в 2001 році - 6,06 проти 11,26 у 1990р. У складі атмосферного повітря міста відмічається незначне зменшення вмісту, пилу, діоксиду азоту, на рівні минулого року залишились середньорічні концентрації, фенолу, формальдегіду, оксиду вуглецю та аміаку, але декілька збільшилось забруднення атмосфери міста діоксидом сірки.

Гострою залишається ситуація з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту. Такі викиди по області в 2003 р. збільшились на 4,4 тис.тонн і складають за даними обласного управління статистики 138,5 тис.тонн (48% від загального викиду забруднюючих речовин). По м. Харкову цей показник складає понад 87%.

Враховуючи значний вклад автотранспорту в 2003 році за даними обласного статистичного управління загальна кількість викидів по області збільшилась на 1,1 тис. тонн і склала 286,8 тис.тонн (285,7 тис.тонн в2002р., 286,8 тис.тонн в 2001 р., для порівняння – 674,5 тис.тонн у 1990 р.

Більш 89% зниження в області викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел було досягнуто на Харківській Зміївська ТЕС ім. Г.М.Крижанівського – за рахунок зменшення обсягу використання вугілля та мазуту, а також внаслідок закінчення реконструкції електрофільтру на 8 блоці. В 2003р. Зміївською ТЕС викинуто в атмосферу 100,5 тис. тон шкідливих речовин, що в порівнянні з минулим роком менше на 2,95 тис. тон

Область має надзвичайно низьку забезпеченість водними ресурсами і посідає 24 місце серед областей України (1,8% від загальних водних ресурсів України з урахуванням припливу від суміжних територій).

Водозабезпеченість населення області місцевим стоком характе-ризується як надзвичайно низька (менше 1 тис.куб.м на 1 людину).

Питання охорони поверхневих вод від забруднення має для маловодної Харківської області першочергове значення. За результатами спостережень аналітичних лабораторій Харківського обласного центру з гідрометеорології та держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області якість води в водоймах, де ведеться спостереження, суттєво поліпшилась в порівнянні з 1990 роком. В р. Сіверський Донець та його притоках помітно зменшилась концентрація нітритів, амонію сольового, сульфатів, нафтопродуктів, важких металів.

Аналіз даних водокористування та водозабезпечення за 2003 рік показав, що в області спостерігається тенденція до збільшення забору води. В цілому по області забір свіжої води збільшився у порівнянні з 2002 роком на 7,5 млн. м 3, що обумовлено збільшенням обсягів забраної води з поверхневих джерел на 13,4 млн. м 3.

З поверхневих водних джерел використано 415,29 млн.куб.м, з підземних – 70,08 млн.куб.м.

Об’єм скиду стічних вод у поверхневі водні об’єкти збільшився в порівнянні з 2002 роком на 15,142 млн.м3. Однак в їх складі загальна кількість забруднюючих в 2003 році зменшилась в порівнянні з 2002 роком на 3,366 млн.м3 і склала 20,98 млн.м3.

Основними забруднювачами поверхневих водойм в області є підприємства житлово-комунального господарства та промисловості, якими в 2002 році скинуто у водойми забруднених стічних вод відповідно 62,2% та 22,7%.

Причинами забруднення поверхневих вод Харківської області є скид недостатньо очищених та неочищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через каналізацію; надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин з поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь.

Екологічний стан області ускладнюється через невирішені проблеми в поводженні з відходами. Стан звалищ твердих побутових відходів в області не відповідає діючим санітарно-екологічним нормам, відсутність проектно-кошторисної та дозвільної документації на їх експлуатацію значно ускладнює проблему видалення побутових відходів, сприяє виникненню стихійних звалищ. Назріла нагальна необхідність створення і впровадження системи роздільного збору, сортування, переробки, утилізації та захоронення твердих побутових відходів. Науковцями Харківщини запропонована значна кількість проектних та наукових розробок щодо утилізації і переробки різних видів відходів. Розрахунки свідчать про можливість певного поліпшення економічної ситуації і значного поліпшення стану довкілля в регіоні за рахунок використання вторинних ресурсів.

З екологічної точки зору земельні ресурси області представлені рекультивованим агро ландшафтом, який експлуатується не одне сторіччя. Сьогоднішня система використання земель в області визначається давньою освоєністю території, системою сільських поселень, низьким техніко-технологічним рівнем виробництва, невисоким рівнем продуктивності земель, деградацією ґрунтового покриву, погіршенням параметрів екологічних функціональних процесів та помітним зменшенням біорізноманіття.

Інтенсивна експлуатація та нераціональна система землекористування призвела до таких проявів деградації земель як ерозія, техногенне забруднення, вторинне осолонцювання, підтоплення та зсуви ґрунтів.

На території області експлуатується 304 родовищ корисних копалин, з них експлуатується 73. Мінерально-сировинна база області на 37,6% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 50,7% – з сировини для виробництва будівельних матеріалів. Харківщина переважно через своє географічне положення та кліматичні особливості належить до малолісних регіонів держави. За показником лісистості (12%) Харківщина займає 15 місце серед адміністративних областей держави. Фактична лісистість Харківської області на даний час є неоднорідною в межах окремих районів і коливається від 2,9% (Сахновщинський район) до 30,7% (Зміївський район).

І хоча за умов сучасного стану економіки рівень забруднення довкілля стабілізувався, але залишається досить високим, що негативно позначається на соціальних і демографічних процесах в області.